https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/19408 2026-10-08T17:52:56Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/35225 Название: Стратегія управління персоналом як складова економічного механізму трансформації телекомунікаційного сектору України Авторы: Власюк, Т. М.; Гуринчук, І. О. Краткий осмотр (реферат): У статті досліджено теоретико-методичні засади формування стратегії управління персоналом як складової економічного механізму розвитку телекомунікаційного сектору України в умовах цифрової трансформації, євроінтеграційних процесів та воєнних викликів. Встановлено, що сучасну систему управління персоналом слід розглядати як стратегічний елемент забезпечення конкурентоспроможності, кадрової стійкості та сталого розвитку телекомунікаційних підприємств. У процесі дослідження обґрунтовано місце стратегії управління персоналом у структурі економічного механізму розвитку телекомунікаційного сектору та визначено основні чинники впливу на її формування, серед яких: процеси цифровізації економіки, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, трансформація ринку праці, євроінтеграційні процеси та воєнний стан. Доведено, що ефективне управління людським капіталом сприяє підвищенню продуктивності праці, якості телекомунікаційних послуг, інноваційної активності підприємств і рівня цифрової трансформації бізнес-процесів. Проведено аналіз динаміки кадрового та інвестиційного потенціалу сфери «Інформація та телекомунікації» за 2015–2024 рр. Досліджено зміни кількості зайнятих працівників, рівня середньомісячної заробітної плати, продуктивності праці та капітальних інвестицій. Встановлено, що до 2021 року спостерігалася стійка тенденція до зростання основних показників розвитку сектору, тоді як у 2022 році внаслідок повномасштабного вторгнення росії відбулося суттєве зниження продуктивності праці, рівня зайнятості та інвестиційної активності підприємств. Разом з тим, у 2023–2024 рр. намітилася тенденція до поступового відновлення показників функціонування телекомунікаційного сектору. На основі методу відстаней та моделі Харрінгтона здійснено оцінку інтегрального показника кадрової стійкості телекомунікаційного сектору. Визначено, що рівень кадрової стійкості підприємств сектору залишається високим, що забезпечується стабільністю кадрового потенціалу, зростанням рівня оплати праці та розвитком цифрових компетентностей персоналу. Запропоновано напрями стратегічного управління персоналом, орієнтовані на підтримку інноваційної діяльності, цифровізацію HR-процесів, розвиток професійних компетентностей, стимулювання інноваційної активності працівників і забезпечення кадрової безпеки підприємств. 2026-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/35226 Название: Використання іт-технологій у проведенні маркетингових досліджень у промисловому маркетингу Авторы: Шіковець, К. О.; Євсейцева, О. С.; Квіта, Г. М.; Нікітчина, Д. В. Краткий осмотр (реферат): У статті досліджено особливості використання інформаційних технологій під час проведення маркетингових досліджень у промисловому маркетингу на прикладі ринку хлібобулочних виробів в Україні. Обґрунтовано, що в сучасних умовах інформація є ключовим стратегічним ресурсом підприємства, який забезпечує ухвалення ефективних управлінських рішень і формування конкурентних переваг. Акцентовано увагу на важливості систематичного аналізу ринку та використання достовірних джерел даних, що дає змогу мінімізувати ризики й підвищити точність результатів дослідження. Визначено, що сучасні економічні виклики, зокрема повномасштабна війна, суттєво вплинули на функціонування продовольчих ринків України, спричинивши порушення логістичних ланцюгів, зростання витрат на виробництво та підвищення цін на продукцію. У зв’язку з цим особливого значення набуває застосування сучасних ІТ-технологій і цифрових інструментів для збору, обробки та аналізу маркетингової інформації. У дослідженні використано комплекс методів маркетингового аналізу, зокрема кабінетні, якісні та кількісні дослідження, а також аналіз великих даних. Окрему увагу приділено застосуванню RFM-аналізу як ефективного інструменту сегментації клієнтів за поведінковими характеристиками. Емпірична частина базується на результатах опитування споживачів, проведеного за допомогою цифрових платформ, що дозволило визначити ключові тенденції споживчої поведінки. Встановлено, що сучасні споживачі, особливо молодь, змінюють підхід до споживання хлібобулочних виробів: зменшується роль традиційного хліба, а зростає попит на випічку як на швидкий формат харчування. Основними факторами вибору є зручність, ціна, швидкість обслуговування та наявність начинки. Виявлено також зниження значущості здорових і безглютенових продуктів, які й надалі залишаються нішевими. Узагальнено, що ринок хлібобулочних виробів трансформується під впливом соціально-економічних змін і поведінкових особливостей споживачів. Використання ІТ-технологій у маркетингових дослідженнях дозволяє підвищити якість аналітики, оперативність ухвалення рішень і ефективність маркетингових стратегій підприємств. 2026-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/35228 Название: Екологічність індустрії гостинності як тренд: європейський та український досвід Авторы: Семенюк, Л. Л. Краткий осмотр (реферат): У статті розглянуто сучасні тенденції впровадження принципів екологічності та енергоефективності в індустрії гостинності в контексті реалізації концепції сталого розвитку. Актуальність дослідження зумовлена посиленням глобальних екологічних викликів, необхідністю зменшення негативного впливу туристичної діяльності на навколишнє середовище, а також зростанням суспільного запиту на екологічно відповідальні моделі ведення бізнесу. Особливу увагу приділено аналізу європейського та українського досвіду впровадження екологічних практик у діяльності закладів готельно-ресторанного господарства. Метою статті є аналіз сучасних тенденцій екологічного розвитку індустрії гостинності, визначення основних напрямів впровадження екологічних та енергоефективних технологій у діяльність закладів розміщення, а також порівняння досвіду різних країн у реалізації принципів екологічної відповідальності в умовах кризових викликів. Для досягнення поставленої мети використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу та узагальнення наукових джерел, а також порівняльно-географічний метод і метод польових досліджень. Установлено, що країни Європейського Союзу активно реалізують державну політику підтримки сталого туризму через фінансування екологічних проєктів, розвиток зеленої інфраструктури, а також впровадження міжнародних екологічних стандартів і сертифікаційних систем. Проаналізовано досвід Німеччини, Швеції, Франції, Норвегії та Іспанії щодо розвитку екологічно відповідальних моделей функціонування підприємств індустрії гостинності. Визначено роль міжнародних систем сертифікації Green Key, Green Globe, Nordic Swan Ecolabel, EcoLabel та LEED у формуванні конкурентних переваг підприємств. Дослідження показало, що в Україні спостерігається поступове поширення практик екологічного менеджменту, впровадження енергоощадних технологій, сортування та переробки відходів, використання відновлюваних джерел енергії та скорочення використання одноразового пластику. Встановлено, що вагомим стимулом для розвитку екологічної відповідальності є міжнародна сертифікація закладів гостинності. Розглянуто приклади українських готелів, які впроваджують стандарти Green Key та інші інструменти екологічного менеджменту. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання європейського досвіду для вдосконалення екологічної політики підприємств індустрії гостинності України, підвищення їх конкурентоспроможності, ресурсної ефективності та відповідності міжнародним стандартам сталого розвитку. Отримані результати можуть бути використані органами державної влади, представниками бізнесу та науковцями під час розроблення стратегій екологізації туристичної та готельно- ресторанної сфери. 2026-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/35227 Название: Резильєнтність як ключова компетенція лідера в умовах bani-світу Авторы: Вартанова, О. В.; Бузько, І. Р.; Вартанов, С. О. Краткий осмотр (реферат): У статті обґрунтовано резилієнтність як ключову компетенцію лідера нового покоління в умовах BANI-світу. Доведено, що традиційна стресостійкість як здатність «витримувати тиск» є недостатньою для забезпечення ефективного лідерства в умовах постійної турбулентності. Натомість резилієнтність розглядається як динамічна метакомпетенція, що забезпечує не лише відновлення після криз, а й трансформацію кризового досвіду у ресурс розвитку та інновацій. На основі компетентнісного підходу систематизовано теоретичні засади формування моделі компетенцій лідера ХХІ століття та визначено місце психологічного кластера в її структурі. Обґрунтовано інтеграцію кластера «Резильєнтність» в модель компетенцій лідера нового покоління. Здійснено порівняльний аналіз концептів «Резильєнтність», «Антикрихкість» та «Психологічна безпека», що дозволило вибудувати ієрархію стійкості лідера: від здатності відновлюватися до здатності зростати через хаос та створювати безпечне середовище для колективного навчання. Запропоновано структуру кластеру «Резильєнтність лідера нового покоління», до якого включено: усвідомленість, антикрихкість, емоційну саморегуляцію, когнітивну гнучкість, сенсотворення, оптимізм як прагматизм та соціальний капітал. Для кожної компетенції розроблено поведінкові індикатори з використанням шкали BARS. Аргументовано, що резильєнтність у BANI-середовищі набуває ознак стратегічного "Hard skill", оскільки без неї інші професійні компетенції втрачають ефективність у кризових ситуаціях. Резильєнтний лідер виступає «емоційним якорем» для команди, забезпечує психологічну безпеку, підтримує організаційну адаптивність і сприяє формуванню культури безперервного навчання. Практичне значення дослідження у створенні практичного інструментарію для оцінювання рівня компетенцій лідера в HR-практиці. 2026-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/35229 Название: Стратегічні напрями управління розвитком корпоративних утворень Авторы: Демчук, З. О.; Гричина, В. В. Краткий осмотр (реферат): У статті розглянуто стратегічне управління розвитком корпоративних утворень в умовах трансформації економіки, посилення глобальної конкуренції та зростання невизначеності ринкового середовища. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі корпоративних структур у формуванні економічного потенціалу, концентрацією фінансових та інтелектуальних ресурсів, а також необхідністю підвищення якості корпоративного управління для забезпечення стійкого довгострокового зростання. Метою роботи є узагальнення теоретико-методологічних підходів до управління розвитком корпоративних утворень і систематизація інструментів оцінювання та підвищення ефективності стратегічного управління. Методологічну основу дослідження становлять методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та системного підходу, застосовані для опрацювання наукових джерел, моделей корпоративного управління та методик оцінювання розвитку. Використано елементи структурно-функціонального аналізу для характеристики англо-американської, німецької та української моделей корпоративного управління, а також методи класифікації та контент-аналізу для дослідження рейтингових і індексних підходів до вимірювання якості корпоративного управління. У роботі узагальнено ключові відмінності основних моделей корпоративного управління за типом власності, структурою органів управління, роллю працівників і держави, а також показано, що українська модель має змішаний, перехідний характер із високим ступенем концентрації власності. Розкрито зміст стратегічного управління розвитком корпоративних утворень як процесу, орієнтованого на формування стійких конкурентних переваг, організаційні трансформації та інноваційний розвиток на основі збалансованої системи фінансових і нефінансових показників. Систематизовано сучасні методики оцінювання якості корпоративного управління (CGS, DR, CGQ, DGA, CGR), акцентовано на відмінностях у їхніх цілях, об’єктах аналізу та наборах індикаторів. Практична цінність роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані для удосконалення системи стратегічного управління розвитком корпоративних утворень, побудови комплексних систем моніторингу та оцінювання їхнього стану, а також для адаптації міжнародних індикаторів корпоративного управління до умов країн з перехідною економікою. Запропоновані узагальнення й підходи створюють методичне підґрунтя для прийняття управлінських рішень власниками, топ-менеджментом і регуляторами у напрямі підвищення прозорості, інвестиційної привабливості та стійкості корпоративних структур. 2026-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/35221 Название: Artificial intelligence in the public debt management system Авторы: Petrukha, N.; Petrukha, S.; Miakota, R.; Miakota, M. Краткий осмотр (реферат): Актуальність дослідження зумовлена зростанням складності управління державним боргом в умовах макрофінансової нестабільності, високої вартості запозичень, посилення фіскальних ризиків і швидкої цифрової трансформації публічних фінансів. У таких умовах державні інституції потребують інструментів, які дають змогу швидше обробляти великі масиви боргових, бюджетних, макроекономічних і ринкових даних, оцінювати альтернативні сценарії та своєчасно виявляти загрози борговій стійкості. Метою статті є обґрунтування можливостей, ризиків і напрямів використання штучного інтелекту для підвищення аналітичної спроможності системи управління державним боргом у межах цифрової трансформації публічних фінансів. Об’єктом дослідження є система управління державним боргом, а предметом – теоретико-методичні та прикладні аспекти інтеграції ШІ в процеси прогнозування, сценарного аналізу, ризик-менеджменту та підтримки управлінських рішень. Методологічну основу дослідження становлять системний підхід, аналіз і синтез, порівняльний аналіз, класифікація, групування, сценарний підхід, ризик-аналіз, наукова абстракція та графічне моделювання. У результаті дослідження систематизовано 12 напрямів застосування ШІ в управлінні державним боргом, зокрема прогнозування динаміки боргу, оцінювання боргової стійкості, моделювання валютного, процентного та рефінансингового ризиків, сценарний аналіз, оптимізацію структури запозичень і виявлення аномалій у фінансових даних. Також визначено 8 груп можливостей використання ШІ, 10 груп ризиків і відповідні запобіжники для їх мінімізації. Запропоновано цифрову архітектуру AIbased debt management system, яка включає 6 функціональних шарів: data layer, analytical layer, decision-support layer, institutional layer, governance layer та feedback layer. В результаті сформовано концептуальну модель інтеграції ШІ в систему управління державним боргом, що поєднує інституційну базу, цифрову інфраструктуру, якісні дані, AI- аналітику, сценарні розрахунки, управлінські рішення, контроль ризиків і моніторинг боргової стійкості. Практична цінність результатів полягає в можливості їх використання органами публічних фінансів для підготовки боргових стратегій, удосконалення фіскального прогнозування, підвищення прозорості аналітичних процедур і формування підходів до відповідального застосування ШІ за принципом human-in-the-loop.; The study is relevant due to the increasing complexity of public debt management amid macrofinancial instability, high borrowing costs, heightened fiscal risks, and the rapid digital transformation of public finances. In such conditions, state institutions need tools that allow them to process large volumes of debt, budget, macroeconomic, and market data more quickly, assess alternative scenarios, and identify threats to debt sustainability in a timely manner. The purpose of the article is to substantiate the opportunities, risks, and directions of using artificial intelligence to increase the analytical capacity of the public debt management system within the digital transformation of public finances. The object of the study is the public debt management system, and the subject is the theoretical, methodological, and applied aspects of integrating AI into the processes of forecasting, scenario analysis, risk management, and management decision support. The methodological basis of the study is a systematic approach, analysis and synthesis, comparative analysis, classification, grouping, scenario approach, risk analysis, scientific abstraction, and graphical modeling. As a result of the study, 12 areas of AI application in public debt management were systematized, namely: forecasting debt dynamics; assessing debt sustainability; modeling currency, interest, and refinancing risks; conducting scenario analysis; optimizing the structure of borrowings; and identifying anomalies in financial data. 8 groups of possibilities for using AI, 10 groups of risks, and corresponding safeguards to minimize them were also identified. An AI-based digital architecture was proposed for a debt management system, comprising 6 functional layers: data layer, analytical layer, decision–support layer, institutional layer, governance layer, and feedback layer. As a result, a conceptual model of AI integration into the public debt management system was developed, integrating the institutional framework, digital infrastructure, high-quality data, AI analytics, scenario calculations, management decisions, risk control, and debt sustainability monitoring. The practical value of the results lies in their potential use by public finance authorities to develop debt strategies, improve fiscal forecasting, enhance the transparency of analytical procedures, and inform approaches to the responsible use of AI in line with the human-in-the-loop principle. 2026-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/35222 Название: Міжнародний імідж України як вектор післякризового відновлення туристичної галузі Авторы: Чернихівська, А. В. Краткий осмотр (реферат): У статті досліджено вплив міжнародного іміджу України як стратегічного вектора на післякризове відновлення туристичної галузі в умовах глобальної конкуренції та сучасних безпекових викликів. Обґрунтовано, що міжнародний імідж держави є важливим нематеріальним активом, який безпосередньо впливає на туристичну привабливість країни, рівень довіри іноземних туристів, інвестиційну активність та конкурентоспроможність на світовому туристичному ринку. Визначено сутність туристичного іміджу, що формується під впливом міжнародних комунікацій, медіапростору, цифрових платформ, безпекової ситуації та культурної дипломатії. Проаналізовано основні стратегічні напрями формування позитивного міжнародного іміджу України, серед яких: розвиток цифрового маркетингу, впровадження інноваційних технологій, просування національного туристичного бренду, участь у міжнародних туристичних виставках та інтеграція у глобальні комунікаційні мережі. Особливу увагу приділено MICE-туризму як інструменту ділового брендингу держави та зміцнення її міжнародної репутації. Встановлено, що проведення міжнародних конференцій, виставок, бізнес-форумів і конгресів сприяє формуванню позитивного образу України як сучасної, відкритої та інноваційної європейської держави. Досліджено вплив регіональної диференціації туристичного потенціалу України на формування іміджу окремих територій та визначено перспективні напрями розвитку культурного, меморіального, екологічного й солідарного туризму. Значну увагу приділено процесам європейської інтеграції, транскордонного співробітництва та участі України у міжнародних культурно- туристичних програмах ЄС. Доведено, що ефективна іміджева політика, поєднана з модернізацією туристичної інфраструктури, розвитком сталого туризму та міжнародною кооперацією, здатна забезпечити довгострокове відновлення туристичної галузі України та зміцнення її позицій у світовому туристичному просторі. 2026-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/35224 Название: Інноваційна екосистема розвитку людського капіталу для підвищення конкурентоспроможності туристичного кластера Авторы: Босовська, М. В.; Новак, В. В. Краткий осмотр (реферат): У статті визначено, що в умовах перманентних кризових явищ здатність туристичного сектору до адаптації, генерації інновацій, створення конкурентних переваг та ефективного використання людського капіталу стає вирішальним чинником економічної стійкості та повоєнного відновлення. Проблеми руйнування інфраструктури, невідповідності коптенетностей персоналу потребам бізнесу, низький рівень інноваційної активності та недостатня цифрова грамотність персоналу потребують формування інноваційної екосистеми розвитку людського капіталу, яка консолідує зусилля бізнесу, держави, освіти та громадськості у напряму розвитку людського потенціалу. Метою статті є теоретико- методологічне обґрунтування концептуальної моделі кластерної інноваційної екосистеми забезпечення розвитку людського капіталу в туризмі з метою підвищення конкурентоспроможності туристичного кластера в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення. Дослідження ґрунтується на системному та екосистемному підходах. При здійсненні дослідження використано методи бібліометричного аналізу (за базами Scopus та WoS за 2015–2025 рр.) для виокремлення п’яти кластерів наукових досліджень; мета-аналізу та синтезу – для узагальнення теоретичних підходів (від класичного менеджменту до екосистемного); структурно-логічного моделювання – для розробки концептуальної моделі; таблично-графічної візуалізації результатів. Здійснено бібліометричний огляд, який засвідчив недостатню кількість публікацій на перетині «екосистема розвитку персоналу у сфері туризму» (51 у Scopus, 30 у WoS), що підтверджує наукову прогалину в її реалізації. Узагальнено еволюцію теоретико-методологічних підходів – від теорій класичного та адміністративного управління до концепцій людського капіталу, компетентнісно- орієнтованого та екосистемного підходів. Розроблено концептуальну модель кластерної інноваційної екосистеми, яка включає чотири взаємопов’язані підсистеми: освітньо- розвиваючу (дуальна освіта, індустріальні хаби, life-long learning); технологічно-цифрову (LMS, VR/AR, AI-аналітика); інституційну (регуляторне середовище, податкові стимули, кластерні ради); підприємницько-інноваційну (акселератори, стартапи, хакатони). Визначено три рівні реалізації моделі (національний, регіональний, рівень суб’єктів бізнесу) та систематизовано інструменти цифровізації HR-менеджменту (HR-інжиніринг, рекрутмент, концептуальну модель кластерної інноваційної екосистеми розвитку людського капіталу в туризмі, яка, на відміну від існуючих фрагментарних підходів, інтегрує освітню, цифрову, інституційну та підприємницьку підсистеми в єдиному циклі «освіта – професійний розвиток – обмін знаннями – інноваційна діяльність-цифрова трансформація». Удосконалено теоретико-методологічний базис HR-менеджменту шляхом систематизації еволюції підходів та виокремлення специфіки їх застосування в туристичному кластері. Набули подальшого розвитку інструменти цифровізації HR-менеджменту для туристичної галузі відповідно до потреб розвитку людського потенціалу туристичного кластера, що має як теоретичне, так і практичне значення. Подальші дослідження мають бути зосереджені на кількісному оцінюванні ефективності запропонованої моделі, апробації на конкретних туристичних кластерах України. 2026-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/35220 Название: Інтегрована модель інноваційного розвитку бізнес-процесів підприємств в умовах цифрової трансформації Авторы: Синиця, С. В. Краткий осмотр (реферат): У статті досліджено теоретико-методичні засади формування інтегрованої моделі інноваційного розвитку бізнес-процесів підприємств в умовах цифрової трансформації. Обґрунтовано, що сучасна цифровізація економіки зумовлює необхідність переходу підприємств до інтегрованих цифрово-орієнтованих систем управління, які забезпечують підвищення ефективності бізнес-процесів, стратегічної адаптивності та конкурентоспроможності підприємств. Проаналізовано сучасні підходи до цифрової трансформації бізнес-процесів, вплив цифрових технологій на систему управління підприємствами, а також роль інноваційних інструментів у забезпеченні резилієнтності бізнесу. Метою дослідження є формування інтегрованої моделі інноваційного розвитку бізнес-процесів підприємств шляхом поєднання цифрових технологій, адаптивного управління, аналітичного забезпечення та інноваційних механізмів для підвищення ефективності функціонування підприємств у сучасному цифровому середовищі. У результаті дослідження сформовано інтегровану модель інноваційного розвитку бізнес-процесів, яка включає цифрову інфраструктуру, інноваційне управління, систему аналітичного забезпечення, механізми управління ризиками, ESG-орієнтований підхід, розвиток інтелектуального капіталу та систему цифрової безпеки. Запропоновано інтегральний показник оцінювання інноваційного розвитку бізнес-процесів підприємств, що дає змогу комплексно оцінити рівень цифрової зрілості, інноваційної активності та стратегічної стійкості підприємства. Визначено ключові стратегічні напрями цифрової модернізації бізнес-процесів, серед яких: впровадження AI-технологій, автоматизація аналітичних систем, розвиток цифрових компетентностей персоналу, інтеграція ESG-принципів і формування адаптивних бізнес-моделей. Доведено, що впровадження інтегрованої моделі забезпечує підвищення швидкості ухвалення управлінських рішень, оптимізацію ресурсного забезпечення, зниження операційних ризиків і посилення цифрової резилієнтності підприємств. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням адаптивних цифрових платформ управління бізнес-процесами, удосконаленням AI-інструментів прогнозування, формуванням цифрових twin-моделей підприємств та інтеграцією технологій Industry 5.0 у систему стратегічного управління підприємствами. 2026-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/35223 Название: Цифровізація як ключовий чинник формування конкурентоспроможності підприємств легкої промисловості Авторы: Бондаренко, Б. С. Краткий осмотр (реферат): В умовах глобалізованої економіки, стрімкого розвитку технологій та підвищеної нестабільності ринкового середовища питання конкурентоспроможності підприємств легкої промисловості набуває вирішального значення для забезпечення їхнього сталого функціонування. Впровадження сучасних цифрових технологій суттєво трансформує бізнес- процеси, управлінські підходи та механізми взаємодії з клієнтами. За таких умов цифровізація виступає не лише засобом підвищення ефективності діяльності підприємства, а й ключовим чинником формування конкурентних переваг і зміцнення його позицій на ринку. Метою дослідження є аналіз теоретичних основ та історичного аспекту становлення цифровізації як ключового чинника формування конкурентних переваг, визначення впливу цифровізації на конкурентоспроможність підприємств легкої промисловості та формування стратегії на основі цифровізації. Проведено аналіз визначень поняття «цифровізація», запропонованих вітчизняними та зарубіжними вченими, вивчено історичний аспект становлення цифровізації як ключового чинника формування конкурентоспроможності підприємств. Визначено вплив цифровізації на конкурентоспроможність підприємства. Проведено SWOT-аналіз цифровізації підприємства легкої промисловості як якісного методу оцінки його конкурентоспроможності та визначено основні стратегії підприємства залежно від рівня його цифровізації. Виконано семантичний аналіз визначень терміну «цифровізація» (англ. digitalization). Подані визначення цифровізації, попри певні відмінності у формулюваннях, є концептуально узгодженими та взаємодоповнюють одне одного. Водночас між ними простежуються окремі розбіжності в акцентах і підходах. У процесі дослідження розглянуто розвиток підходів до цифровізації в історичному аспекті. Цифровізація безпосередньо пов’язана з історичними особливостями становлення людського суспільства. Основою виникнення цифровізації став активний розвиток інформаційних технологій. Цифровізація є важливим чинником підвищення ефективності та конкурентоспроможності підприємства легкої промисловості в сучасних умовах. Вона впливає як на внутрішні процеси управління, так і на взаємодію підприємства із зовнішнім середовищем. Запропоновано використання SWOT-аналізу цифровізації на підприємствах легкої промисловості як якісного методу оцінки рівня їх конкурентоспроможності на основі цифровізації. 2026-01-01T00:00:00Z