Особливості регулювання освітньої сфери в системі національного господарства

Abstract

У статті підкреслюється загальновизнаний факт виняткової значущості галузі освіти для забезпечення економічного та соціального розвитку країни, підвищення її конкурентоспроможності на світовій арені та наукоємності її виробництва. Наголошується, що освітня сфера є життєво необхідною ланкою, що поєднує всі сектори економіки та соціальну сферу, є супровідним елементом у житті кожної окремо взятої людини і формує її людський та соціальний капітал. Відзначається, що зазвичай освіта була підконтрольною сферою держави, яка визначала основні її напрямки й орієнтири розвитку та регулювала її діяльність. Проте на сьогоднішній день спостерігається реформування освітньої сфери в більшості країн світу, що передбачає послаблення ролі держави та перехід на умовний механізм саморегулювання. Саме тому, розгляд галузі освіти як об’єкта ринкового регулювання набуває особливої актуальності в сучасних реаліях, що й зумовило проведення дослідження в цьому напрямку. У статті детально проаналізовано галузь освіти як одну з основоположних сфер системи національного господарства через призму ринкового механізму її регулювання, що дозволяє визначити основним її об’єктом таку категорію, як освітня послуга. У результаті дослідження поглядів вітчизняних та зарубіжних науковців було виділено основні та специфічні риси, що визначають особливості функціонування галузі освіти як системи змішаних приватно-суспільних благ. Розглянуто також основні підходи до трактування ринку освітніх послуг, його функцій та ключових структурних елементів, до яких передусім відносяться споживачі та постачальники, посередники, джерела фінансування та інші особливості. На основі проведеного дослідження автором робиться висновок про необхідність державного регулювання галузі освітніх послуг у поєднанні із застосуванням основ ринкового механізму.

В статье подчёркивается общепризнанный факт исключительной значимости сферы образования для обеспечения экономического и социального развития страны, повышения её конкурентоспособности на мировой арене и наукоёмкости её производства. Акцентируется, что область образования является жизненно необходимым звеном, объединяющим все секторы экономики и социальную сферу, является сопроводительным элементом в жизни каждого отдельно взятого человека и формирует его человеческий и социальный капитал. Отмечается, что образование обычно было подконтрольной сферой государства, которое определяло её направления и ориентиры развития и регулировала её деятельность. Однако на сегодняшний день наблюдается реформирование образовательной сферы в большинстве стран мира, что предусматривает ослабление роли государства и переход на условный механизм саморегулирования. Именно поэтому, рассмотрение области образования как объекта рыночного регулирования приобретает особую актуальность в современных реалиях, что и обусловило проведение исследования в данном направлении. В статье подробно проанализирована отрасль образования как одна из основных сфер системы национального хозяйства через призму рыночного механизма её регулирования, что позволяет определить основным её объектом такую категорию, как образовательная услуга. В результате исследования взглядов отечественных и зарубежных учёных были выделены основные и специфические черты, которые определяют особенности функционирования отрасли образования как системы смешанных частно-общественных благ. Рассмотрены также ключевые подходы к трактовке рынка образовательных услуг, его функций и ключевых структурных элементов, к которым прежде всего относятся потребители и поставщики, посредники, источники финансирования и другие особенности. На основе проведённого исследования автором делается вывод о необходимости государственного регулирования отрасли образовательных услуг в сочетании с применением основ рыночного механизма.

The article emphasizes a commonly recognized fact of exceptional significance of education for national economic and social development, enhancing its competitiveness in the world arena and knowledge-intensity of production. It is argued that education is a vital link that unites all sectors of the economy and social aspects as well as a critical accompanying element in the life of every individual that creates human and social capital. Traditionally, education refers to the area of a government regulation and control that sets its development priorities and vectors. However, to date, reforming the education sector is becoming a global mainstream trend which promotes a shift from government regulation towards a conditional mechanism of self-regulation. Thus, viewing education as an object of market regulation is of particular relevance in modern realia which has underpinned the objectives of this study. From the national economic development perspective, the article provides insights on education industry through the prism of a market mechanism which allows for identifying an educational service category as its major regulation object. Based on the domestic and international research surveys, the key and characteristic features of the education sector have been revealed which determined its specifics as a system of mixed private-public goods. The study also discusses the basic approaches to the interpretation of an education market, its functions and key structural elements which primarily include consumers, suppliers, intermediaries, sources of finance, etc. On the basis of research findings, a conclusion has been made about the critical need to balance government regulation of the educational services sector with the use of market mechanisms and tools.