Стратегії розвитку фінансового сектора та фінансової індустрії в Україні на інноваційних засадах

Abstract

Актуальність статті визначається необхідністю збалансування окремих сегментів фінансового і реального секторів економіки, розбудови їх інфраструктури, підвищення інноваційності на основі впровадження досягнень фінансової індустрії. Основний науковий результат статті полягає у визначенні дефініцій фінансового сектора та фінансової індустрії, встановленні причинно-наслідкових зв’язків між ними і стратегіями розвитку. Фінансовий сектор є підсистемою фінансового ринку і представлений його національним регулятором, фінансовими і інфраструктурними учасниками, а саме: корпораціями, що приймають депозити; фондами грошового ринку та інвестиційними фондами, пенсійними фондами, страховими корпораціями, кептивними і допоміжними фінансовими корпораціями, іншими фінансовими посередниками. На відміну від існуючих дефініцій, пропонована ґрунтується на класифікації інституційних секторів економіки України. Формалізовано зв’язок між фінансовим і реальним секторами як взаємно доповнюючими частинами, які разом складають національну економіку, забезпечують кругообіг матеріальних і фінансових ресурсів, створення доданої вартості. При цьому вони виконують специфічні функції: фінансовий сектор – розподільчу і трансакційну, реальний – генеруючу і трансформуючу. Фінансова індустрія – це комплексна категорія, яка поєднує сукупність фінансових установ з їх якісними та техніко-технологічними характеристиками (інтелектуальним капіталом, інноваціями, фінансовими технологіями) в середовищі креативної економіки. Фінансовий сектор та фінансова індустрія віддзеркалюють дуалістичну природу функціонування фінансових установ як суб’єктів надання фінансових послуг, з однієї сторони, і власників бізнес-процесів, з іншої. Тому їх стратегії мають спільну передумову і мету – фінансову стабільність, макроекономічний розвиток має забезпечити стійкість державних фінансів, формування довгострокових фінансових ресурсів, кредитування економіки. Спільними стратегічними цілями є: фінансова інклюзія, підкріплена цифровою та фінансовою грамотністю, розвиток фінансових ринків та безготівкової економіки, інноваційний розвиток та економічна система, заснована на фінансових технологіях.

Актуальность статьи определяется необходимостью сбалансирования отдельных сегментов финансового и реального секторов экономики, развития их инфраструктуры, повышения инновационности на основе внедрения достижений финансовой индустрии. Основной научный результат статьи заключается в определении дефиниций финансового сектора и финансовой индустрии, установлении причинно-следственных связей между ними и стратегиями развития. Финансовый сектор является подсистемой финансового рынка и представлен его национальным регулятором, финансовыми и инфраструктурными участниками, а именно: корпорациями, принимающими депозиты; фондами денежного рынка и инвестиционными фондами, пенсионными фондами, страховыми корпорациями, кептивными и вспомогательными финансовыми корпорациями, другими финансовыми посредниками. В отличие от существующих дефиниций, предлагаемая основывается на классификации институциональных секторов экономики Украины. Формализована связь между финансовым и реальным секторами как взаимно дополняющими частями, которые вместе составляют национальную экономику, обеспечивают круговорот материальных и финансовых ресурсов, создание добавленной стоимости. При этом они выполняют специфические функции: финансовый сектор – распределительную и трансакционную, реальный – генерирующую и трансформирующую. Финансовая индустрия – это комплексная категория, объединяющая совокупность финансовых учреждений с их качественными и технико-технологическими характеристиками (интеллектуальным капиталом, инновациями, финансовыми технологиями) в среде креативной экономики. Финансовый сектор и финансовая индустрия отражают дуалистическую природу функционирования финансовых учреждений как субъектов предоставления финансовых услуг, с одной стороны, и владельцев бизнес-процессов, с другой. Поэтому их стратегии имеют общую предпосылку и цель – финансовую стабильность, макроэкономическое развитие должно обеспечить устойчивость государственных финансов, формирование долгосрочных финансовых ресурсов, кредитования экономики. Общими стратегическими целями являются: финансовая инклюзия, подкрепленная цифровой и финансовой грамотностью, развитие финансовых рынков и безналичной экономики, инновационное развитие и экономическая система, основанная на финансовых технологиях.

The relevance of the article is determined by the need to balance certain segments of the financial and real sectors of the economy, build their infrastructure, increase innovation through the implementation of the achievements of the financial industry. The main scientific result of the article is to define the financial sector and the financial industry, to establish causal links between them and development strategies. The financial sector is a subsystem of the financial market and is represented by its national regulator, financial and infrastructural participants, namely: corporations that accept deposits; money market funds and investment funds, pension funds, insurance corporations, captive and auxiliary financial corporations, other financial intermediaries. In contrast to the existing definitions, the proposed one is based on the classification of institutional sectors of the Ukrainian economy. The connection between the financial and real sectors is formalized as mutually complementary parts, which together make up the national economy, ensure the circulation of material and financial resources, the creation of added value. At the same time, they perform specific functions: the financial sector – distribution and transaction, the real – generating and transforming. The financial industry is a complex category that combines a set of financial institutions with their quality and technical and technological characteristics (intellectual capital, innovation, financial technology) in a creative economy. The financial sector and the financial industry reflect the dualistic nature of the functioning of financial institutions as financial service providers, on the one hand, and business process owners, on the other. Therefore, their strategies have a common premise and goal – financial stability, macroeconomic development should ensure the sustainability of public finances, the formation of long-term financial resources, lending to the economy. The common strategic goals are: financial inclusion, supported by digital and financial literacy, development of financial markets and non-cash economy, innovative development and economic system based on financial technologies.