Принцип «нульового втручання» у контексті післявоєнної відбудови міст

Abstract

Стаття присвячена аналізу принципу «нульового втручання» в архітектурі – підходу, що передбачає мінімальний вплив на природне та історичне середовище при створенні нових об’єктів. У роботі розглянуто можливості інтеграції цього принципу в контексті післявоєнної відбудови українських міст. На основі аналізу міжнародних архітектурних прецедентів окреслено ключові методологічні засади проєктування споруд із мінімальним втручанням у ландшафт. Підкреслено значення підземної архітектури, енергоавтономності, гнучкості простору та поваги до автентичності середовища. Запропоновано бачення архітектури як етичного інструменту відновлення – такої, що відновлює не лише простір, а й довіру між людиною та природою.