Шляхи та механізми стабілізації доксицикліну при розробці парентеральних лікарських форм

Abstract

Під час розробки парентеральних (інʼєкційних) лікарських форм доксицикліну постає серйозна проблема його хімічної нестабільності у водних розчинах. Мета дослідження - встановити шляхи стабілізації доксицикліну при створенні парентеральних лікарських форм шляхом використання солей кальцію та магнію. Хелатні комплекси з двовалентними металами кальцієм (Ca2+) та магнієм (Mg2+) стабілізують молекулу доксицикліну, зменшуючи її схильність до структурних перетворень (епімеризації) та розпаду. Встановлено, що додавання до розчину доксицикліну еквімолярних кількостей солей магнію (близько 2 молей Mg2+ на 1моль доксицикліну) сприяє утворенню прозорих стійких розчинів без випадання осаду. Магній утворює з доксицикліном комплекс, який залишається розчинним завдяки присутності співрозчинників, і при pH 5–7 забезпечує високу стабільність розчину протягом тривалого зберігання.

During the development of parenteral (injection) dosage forms of doxycycline, a serious problem of its chemical instability in aqueous solutions arises. The aim of the study is to establish ways of stabilizing doxycycline in the creation of parenteral dosage forms by using calcium and magnesium salts. Chelate complexes with divalent metals calcium (Ca2+) and magnesium (Mg2+) stabilize the doxycycline molecule, reducing its susceptibility to structural transformations (epimerization) and decomposition. It has been established that the addition of equimolar amounts of magnesium salts to a doxycycline solution (about 2 moles of Mg2+ per 1 mole of doxycycline) contributes to the formation of clear, stable solutions without precipitation. Magnesium forms a complex with doxycycline, which remains soluble due to the presence of cosolvents, and at pH 5–7 provides high stability of the solution during long-term storage.