Translator competence in the context of digital transformation

Abstract

У статті досліджено вплив практик цифрової трансформації, зумовлених стрімкою інтеграцією штучного інтелекту, ма- шинного перекладу та платформної комунікації, на компетентність перекладача, що супроводжується розширенням про- фесійної ролі за межі традиційного міжмовного перекладу. У зв’язку з тим, що перекладачі дедалі активніше залучаються до креативного та стратегічного виробництва цифрових текстів, наявна компетентність перекладача продовжує маргіна- лізувати ці практики, що поглиблює розрив між теоретичними підходами та реальними професійними вимогами. У дослі- дженні проаналізовано, як цифрова трансформація переосмислює компетентність перекладача, акцентуючи на інтеграції технологічних, когнітивних і креативних умінь у перекладацьку практику та систему підготовки фахівців. Методологічну основу становить якісний аналітичний підхід, що поєднує теоретичний огляд сучасних досліджень із порівняльним аналі- зом. У статті доведено, що коректура, рерайтинг / рестайлінг, копірайтинг, цифровий постинг / дисемінація текстів і неймінг становлять окремі, проте взаємопов’язані професійні домени, які слід розглядати як базові практики цифрової трансфор- мації, а не допоміжну діяльність. Показано, що кожна практика має власні цілі, визначальні характеристики та практичні наслідки для сучасної перекладацької діяльності. Аналіз засвідчує чіткий перехід від моделей перекладу, заснованих на еквівалентності та текстоцентричності, до цілеспрямованої, аудиторно-орієнтованої та технологічно опосередкованої ко- мунікації. Зроблено висновок, що практики цифрової трансформації докорінно змінюють компетентність перекладача, яка інтегрує лінгвістичний, когнітивний, технологічний, креативний, прагматичний та етичний виміри, і позиціонують перекла- дача як гібридного фахівця з мови та комунікації.