Теоретичні засади перспективної побудови композиції творів живопису

Abstract

Поряд з розробкою строгих математичних основ теорії перспективи художники Ренесансу намагалися розробити і прості практичні методи побудови перспективи. У своїй практиці вони використовували геометричні побудови лише як допоміжний засіб, що сприяє правильній передачі перспективних явищ [1]. Але звідси, проте, не випливало, що правила ці повинні були строго дотримуватися у всіх без винятку випадках і що випадкові або навмисні відступи від них повинні неминуче призводити до зниження художнього рівня твору [2]. Розвиток прийомів побудови перспективи в історичному розвитку можна проаналізувати на прикладі певного популярного сюжету.

Along with the development of rigorous mathematical foundations of the theory of perspective Renaissance artists tried to develop and simple practical methods of constructing a perspective. In their practice, they used geometric constructions only as an auxiliary tool that facilitates the proper transfer of perspective phenomena [1]. But from here, however, it did not follow that the rules were to be strictly adhered to in all cases without exception, and that accidental or intentional deviations from them should inevitably lead to a decrease in the artistic level of the product [2]. The development of methods for constructing a perspective in historical development can be analyzed on an example of a certain popular story.