Гламур в контексті класичних естетичних категорій та паракатегорій некласичної естетики

Abstract

Мета статті – виявити сутнісну специфіку гламуру як амбівалентного художньо-мистецького явища у співвідношенні із класичними естетичними категоріями й паракатегоріями (як тимчасовими робочими симулякрами категорій) некласичної естетики. Теоретико-методологічною базою дослідження стали такі загальнонаукові підходи, як системний, що дав можливість дослідити гламур як амбівалентний багатоаспектний художньо-мистецький феномен; аксіологічний підхід дав змогу з’ясувати роль і значення цінностей гламуру в культурних і митецьких трансформаційних процесах; структурно-функціональний підхід дозволив проаналізувати стилістичні закономірності й принципи формування гламурного ідеалу, що поєднує різні види мистецтва та розглянути мистецтво сучасної епохи в його цілісності й гармонії. Результати дослідження мають теоретичну значимість, що полягає у розширенні предметного поля мистецтвознавства, зокрема гламур розглянуто як одну з паракатегорій некласичної естетики, як певний тимчасовий симулякр категорії, який з часом можливо включити в категоріальний апарат нової гуманітарної науки ХХІ століття. В статті гламур розглядається як амбівалентний художньо-мистецький феномен, що спрямований на уніфікацію естетичного ідеалу та трансформацій цінностей. Визначено місце гламуру серед класичних естетичних категорій та цінностей постмодернізму, виявлено співвідношення гламуру з художньою й естетичною сутністю мистецтва. Отримані результати зумовлюють більш глибоке осмислення гламуру як художньо-мистецького явища, в тому числі й подальше дослідження сутнісної специфіки гламуру з різноаспектних позицій та співвідношення категорій «краса» та «гламурність».

Цель статьи – раскрыть сущностную специфику гламура как амбивалентного художественного феномена в соотношении с классическими эстетическими категориями и паракатегориямы неклассической эстетики. Теоретико-методологической базой исследования стали такие общенаучные подходы, как: системный, использование которого позволило исследовать гламур как амбивалентный многоаспектный художественный феномен; аксиологический – способствовал определению роли и значения ценностей гламура в культурных и художественных трансформационных процессах; структурно-функциональный подход позволил проанализировать стилистические закономерности и принципы формирования гламурного идеала в контексте современного искусства. Результаты исследования имеют теоретическую значимость, которая заключается в расширении предметного поля искусствоведения, в частности гламур рассмотрен как паракатегория неклассической эстетики, как некий временной симулякр категории, которая со временем может быть включена в категориальный аппарат новой гуманитарной науки XXI века. Проведен анализ гламура, как амбивалентного художественно-творческого феномена направленного на унификацию эстетического идеала и трансформацию ценностей. Определено место гламура в «инструментарии» классических эстетических категорий и ценностей постмодернизма, выявлено соотношение гламура с художественной и эстетической сущностью искусства. Полученные результаты способствуют более глубокому осмыслению гламура как художественного явления, в том числе и дальнейшее исследование сущностной специфики гламура с разноаспектных позиций и в контексте соотношения категорий «красота» и «гламурность».

The purpose of the article is to reveal the essential specificity of glamor as an ambivalent artistic phenomenon in relation to classical aesthetic categories and para-categories of non-classical aesthetics. Theoretical and methodological basis for the study were such general scientific approaches as: systemic, the use of which allowed to explore glamor as an ambivalent, multidimensional artistic phenomenon; axiological - contributed to the definition of the role and importance of glamor values in cultural and artistic transformation processes; structural-functional approach allowed to analyze the stylistic laws and principles of the formation of a glamorous ideal in the context of modern art. The results of the study have a theoretical significance, which consists in expanding the subject field of art history, in particular, glamor is considered as a category of non-classical aesthetics, as a kind of temporary simulacrum of a category that may eventually be included in the categorical apparatus of the 21st century. The analysis of glamor, as an ambivalent artistic and creative phenomenon, which aims to unify the aesthetic ideal and symbolic values. The place of glamor in the “ruler” of classical aesthetic categories and values of postmodernism has been determined, the correlation of glamor with the artistic and aesthetic essence of art has been revealed. The results contribute to a deeper understanding of glamor as an artistic phenomenon, including further study of the essential specifics of glamor from different aspects and in the context of the relationship between the categories «beauty» and «glamor».