Перспективи використання целюлозних нанофібріл в якості стабілізатора емульсії

Abstract

У статті розглядається будова целюлозного нанофібрільного волокна. Зіставляються переваги та недоліки нановолокна у використанні як стабілізуючої речовини в емульсії. Розрізняють декілька видів наноцеллюлози: бактеріальну наноцеллюлозу (БНЦ), нанофібрильовану целюлозу (НФЦ), кристалічні наночастинки (КНЧ) і аморфні наночастинки (АНЧ). Перетворення целюлозних волокон в нано-форму докорінно змінює їх властивості та розширює сфери застосування. Якщо мікроволокна природної целюлози мають діаметр 10-30 мкм, поглинають 50-100% води, то бактеріальна наноцелюлоза або нанофібрильована целюлоза з діаметром нанофібрил 20-50 нм утворюють гідрогелі, здатні утримувати 1000-2000% води.

The article deals with the structure of cellulose nanofibrile fiber. The advantages and disadvantages of the nanofilament in use as a stabilizing agent in the emulsion are compared. There are several types of nanocellulosic: bacterial nanocellulose (BNC), nano-fibrillated cellulose (NFC), crystalline nanoparticles (BNF) and amorphous nanoparticles (Anch). The transformation of cellulose fibers into nano-forms radically changes their properties and expands the scope of application. If microfibers of natural cellulose having a diameter of 10-30 microns, absorb 50-100% of water, then bacterial nanocellulose or nanofibrillated cellulose with a diameter of nanofibrilles of 20-50 nm form a hydrogel that can hold 1000-2000% of water.