Цифрові інтер'єри і віртуальність як генеруюча практика

Abstract

У дизайнерській практиці часто доводиться стикатися з поняттями "віртуальність" та "реальність". Вважається, що вони співіснують у постійному взаємозв'язку. У цьому дослідженні робиться спроба заглибитися в розуміння терміну "віртуальність", наголошуючи на тому, що віртуальність надає динамічні можливості як для моделювання дизайну внутрішніх просторів, так і для кращого розуміння самої суті створюваного інтер'єру. Періодично виникає онтологічна плутанина таких понять, як "віртуальність" та "реальність". Апріорі передбачається, що вони співіснують у постійному взаємозв'язку, і сам термін "віртуальність" використовується так, ніби точно відомо, що він означає. Можливо, віртуальність – це концепція, або ж практика, яку ми закладаємо у цей термін відповідно до нашого розуміння. У дослідженні терміна "віртуальність" розшифровується докладніше з метою, що завдяки такому розшифруванню стане ясніше сутність активної творчої сили, яка визначає та формує цифрові інтер'єрні простори.