Правове регулювання охорони особи від правопорушень домашнього насильства

Abstract

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні сутності та особливостей правового регулювання охорони особи від правопорушень домашнього насильства. Встановлено, що питання, пов’язані з домашнім насильством, є предметом наукових розвідок представників різних галузей знань (право, психологія, медицина, філологія, соціологія, педагогіка, соціальна робота, механізми державного управління). Різноманітні правові аспекти домашнього насильства були об’єктом наукового пізнання учених у сфері адміністративного права, кримінального права, кримінології, кримінально-виконавчого права, криміналістики. Однак домашнє насильство безпрецедентно зростає та стає серйозною проблемою для всього суспільства, що свідчить про недостатню розробленість певних положень правового регулювання охорони особи від правопорушень домашнього насильства та державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Це вказує на практичну значущість та подальшу необхідність у науковому дослідженні правового регулювання охорони особи від правопорушень домашнього насильства. З’ясовано, що формування нормативно-правового забезпечення охорони особи від правопорушень домашнього насильства в Україні здійснювалося під впливом норм міжнародного законодавства. Аналіз тенденцій розвитку нормативно-правового забезпечення охорони особи від правопорушень домашнього насильства свідчить про постійний розвиток, зміну та вдосконалення законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству. У результаті проведеного аналізу виокремлено два етапи становлення нормативно-правового забезпечення від правопорушень домашнього насильства: 1) 1991-2016 рр. – відсутність належного правового регулювання домашнього насильства; 2) 2017 – дотепер – прийняття Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", встановлення в КУпАП адміністративної відповідальності за домашнє насильство, встановлення в КК України кримінальної відповідальності за домашнє насильство, ратифікація Конвенції про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству і боротьбу з цими явищами, прийняття інших нормативних актів, спрямованих на запобігання та протидію домашньому насильству. Зазначено, що визначаючи основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству законодавець залишив поза увагою саме поняття "державна політика у сфері запобігання та протидії домашньому насильству", яке є ключовим для сфери запобігання та протидії домашньому насильству. Запропоновано під державною політикою у сфері запобігання та протидії домашньому насильству розуміти заснований на концепції запобігання та протидії правопорушенням комплексний напрям державної політики, який передбачає: 1) державне управління, засноване на засадах державної управлінської культури, спрямоване на реалізацію національних інтересів щодо запобігання та протидії домашньому насильству; 2) політико-правове регулювання суспільних відносин у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 3) діяльність політичних інститутів у даній сфері, головною метою якої є творення потенціалу щодо запобігання та протидії домашньому насильству через ефективну реалізацію інституційної спроможності, що виявляється у формуванні необхідних і достатніх умов для: а) ефективного реагування на факти домашнього насильства; б) надання допомоги та захисту постраждалим особам, забезпечення відшкодування шкоди, завданої домашнім насильством; в) належного розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки. Обґрунтовано, що Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами відображають відмінні за своїм логіко-семантичним спрямуванням напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Термін "combating", який значною мірою формує концепт реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству в Україні, раціональніше було б перекласти саме як "протидія", а повна назва Стамбульської Конвенції має означатись наступним чином: "Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та протидію цим явищам". Відповідно, у змісті самої Конвенції, також термін "боротьба" замінити на "протидія". Аргументовано доведено відмінність понять "домашнє насильство" і "аб’юз" у зв’язку з чим з метою системного удосконалення чинного законодавства щодо запобігання та протидії домашньому насильству ч. 1 ст. 1. Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" запропоновано доповнити таким пунктом: "3-1) домашній аб’юз – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства з метою придушити волю особи, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь". Під правовою охороною від домашнього насильства запропоновано розуміти організаційно-правове забезпечення діяльності органів державної влади, яке визначено та здійснюється на основі чинних нормативно-правових актів та законодавчо підкріплена система правових гарантій; сутністю якої є забезпечення та захист за допомогою правових засобів прав осіб від протиправних діянь домашнього насильства з настанням невідворотної юридичної відповідальності правопорушника. Адміністративну відповідальність за домашнє насильство визначено як вид юридичної відповідальності, що полягає в застосуванні компетентними органами адміністративних стягнень до осіб, які вчинили адміністративне правопорушення у сфері запобігання та протидії домашнього насильства, в порядку, встановленому нормами адміністративного права. Зазначено, що суб’єкти правовідносин, які вчинили протиправне діяння, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за наявності сукупності підстав, наведених у КУпАП, наявність яких робить таку відповідальність можливою і необхідною. Підстави адміністративної відповідальності за домашнє насильство можна розглядати у вузькому та широкому розумінні. Підставою у вузькому значенні є склад адміністративного правопорушення за ст. 1732 КУпАП (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона), а у широкому – наявність нормативних (нормативною підставою адміністративної відповідальності за домашнє насильство є адміністративно-правова норма, яка передбачає можливість застосування цього виду відповідальності), фактичних (фактичною підставою адміністративної відповідальності за домашнє насильство є сукупність різних ознак, які утворюють склад адміністративного правопорушення) та процесуальних (процесуальна підстава передбачає наявність правозастосовного акту, яким застосовується адміністративна відповідальність за домашнє насильство) підстав протиправного діяння за ст. 1732 КУпАП. Виокремлено ознаки домашнього аб’юзу (згідно КК України) у контексті кримінальних правопорушень проти життя та здоров’я особи, до яких віднесено такі: 1) спеціальність суб’єкта злочину домашнього аб’юзу та відповідний зв’язок між ним та жертвою; 2) активна поведінка кривдника по відношенню до потерпілої особи (жертви) домашнього аб’юзу; 3) протиправність поведінки кривдника; 4) умисність вчинення кривдником фізичного, психологічного чи економічного насильства; 5) систематичність вчинення кривдником (реалізованого умислу вчинення) фізичного, психологічного чи економічного домашнього аб’юзу; 6) настання таких суспільно небезпечних наслідків як спричинення тілесних ушкоджень, що призвело до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності, погіршення якості життя; 7) потерпіла особа (жертва) вважає дії кривдника протиправними, такими, що вчинені всупереч своєї волі та відкрито заявляє про це; 8) спеціальна мета злочину домашнього аб’юзу – придушення волі жертви; 9) передбачення кримінальної відповідальності за вчинення домашнього аб’юзу у КК України. З метою системного удосконалення чинного законодавства щодо запобігання та протидії домашньому насильству запропоновано ст. 1261 КК України доповнити частиною другою такого змісту: "2. Домашній аб’юз, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з метою придушити волю особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, – карається пробаційним наглядом на строк від трьох до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років". Проаналізовано міжнародний та зарубіжний досвід правового регулювання охорони особи від правопорушень домашнього насильства. Зазначено, що міжнародні стандарти відіграють важливу роль у формуванні вітчизняного законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Звернуто увагу на те, що дотримання міжнародних норм у сфері запобігання та протидії домашньому насильству допомагає українському законодавству стати більш прогресивним та ефективним. Враховуючи досвід зарубіжних країн виокремлено напрями удосконалення правового регулювання охорони особи від правопорушень домашнього насильства в Україні. Зазначено, що судова практика у провадженнях про правопорушення домашнього насильства є особливою та важливою формою відображення тенденцій у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Зроблено висновок, що ефективне застосування судами практики ЄСПЛ та правових позицій Верховного Суду сприяє правильності та єдності у застосуванні норм законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, а також захисту прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

In the dissertation, a theoretical generalization and solution of the scientific task is carried out, which consists in determining the essence and features of the legal regulation of the protection of a person from domestic violence offenses. It has been established that issues related to domestic violence are the subject of scientific investigations by representatives of various fields of knowledge (law, psychology, medicine, philology, sociology, pedagogy, social work, mechanisms of state administration). Various legal aspects of domestic violence were the object of scientific knowledge of scientists in the field of administrative law, criminal law, criminology, criminal enforcement law, and criminology. However, domestic violence is growing unprecedentedly and is becoming a serious problem for the entire society, which indicates the insufficient development of certain provisions of the legal regulation of the protection of a person from domestic violence offenses and state policy in the field of prevention and counteraction of domestic violence. This indicates the practical significance and further need for scientific research into the legal regulation of personal protection against domestic violence offenses. It was found out that the formation of legal protection of the person against domestic violence offenses in Ukraine was carried out under the influence of the norms of international legislation. The analysis of trends in the development of regulatory and legal protection of persons against domestic violence offenses shows the constant development, change and improvement of the legislation on the prevention and counteraction of domestic violence. As a result of the analysis, two stages of the formation of regulatory and legal protection against domestic violence offenses were distinguished: 1) 1991-2016 - lack of proper legal regulation of domestic violence; 2) 2017 – until now – adoption of the Law of Ukraine "On Prevention and Combating Domestic Violence", establishment of administrative responsibility for domestic violence in the Code of Criminal Procedure of Ukraine, establishment of criminal responsibility for domestic violence in the Criminal Code of Ukraine, ratification of the Convention on the Prevention of Violence against Women and Domestic Violence and the Fight against these phenomena, the adoption of other normative acts aimed at preventing and countering domestic violence. It is noted that when determining the main directions of implementation of the state policy in the field of prevention and counteraction of domestic violence, the legislator neglected the very concept of "state policy in the sphere of prevention and counteraction of domestic violence", which is key to the sphere of prevention and counteraction of domestic violence. It is proposed to understand the state policy in the field of prevention and countermeasures against domestic violence as a comprehensive direction of state policy based on the concept of crime prevention and countermeasures, which provides: 1) state administration, based on the principles of state administrative culture, aimed at realizing national interests in preventing and countering domestic violence; 2) political and legal regulation of social relations in the field of prevention and countermeasures against domestic violence; 3) the activity of political institutions in this field, the main purpose of which is to create the potential for preventing and countering domestic violence through the effective implementation of institutional capacity, which is manifested in the formation of necessary and sufficient conditions for: a) effective response to facts of domestic violence; b) provision of assistance and protection to victims, provision of compensation for damage caused by domestic violence; c) proper investigation of the facts of domestic violence, bringing offenders to the legal responsibility and changing their behavior. It is substantiated that the Law of Ukraine "On Prevention and Combating Domestic Violence" and the Convention of the Council of Europe on the Prevention of Violence Against Women and Domestic Violence and Combating These Phenomena reflect different directions of implementation of state policy in the field of prevention and combating domestic violence in terms of their logical and semantic direction. The term "combating", which largely forms the concept of implementation of state policy in the field of prevention and counteraction of domestic violence in Ukraine, would be more rationally translated as "counteraction", and the full name of the Istanbul Convention should mean the following: "Council of Europe Convention on the Prevention violence against women and domestic violence and countering these phenomena". Accordingly, in the content of the Convention itself, the term "struggle" should also be replaced by "counteraction". The difference between the concepts of "domestic violence" and "abuse" has been argued, in connection with which, with the aim of systematically improving the current legislation on the prevention and counteraction of domestic violence, Part 1 of Art. 1. The Law of Ukraine "On Prevention and Combating Domestic Violence" is proposed to be supplemented with the following clause: "3-1) domestic abuse – acts (actions or inaction) of physical, sexual, psychological or economic violence with the aim of suppressing the will of a person, committed in the family or within the limits of the place of residence or between relatives, or between former or current spouses, or between other persons who live (lived) together in one family, but are not (were not) in a family relationship or married to each other, regardless of whether the person who committed domestic violence lives (lived) in the same place as the injured person, as well as threats to commit such acts". Under legal protection against domestic violence, it is proposed to understand the organizational and legal support of the activities of state authorities, which is defined and carried out on the basis of current normative legal acts and a legally supported system of legal guarantees; the essence of which is the provision and protection by means of legal means of the rights of persons against illegal acts of domestic violence with the onset of inevitable legal responsibility of the offender. Administrative responsibility for domestic violence is defined as a type of legal responsibility, which consists in the application by competent authorities of administrative penalties to persons who have committed an administrative offense in the field of prevention and counteraction of domestic violence, in the manner established by the norms of administrative law. It is noted that subjects of legal relations who have committed an illegal act may be held administratively liable if there is a set of reasons given in the Code of Administrative Offenses, the presence of which makes such liability possible and necessary. The grounds of administrative responsibility for domestic violence can be considered in a narrow and broad sense. The basis in the narrow sense is the composition of an administrative offense under Art. 1732 of the Code of Criminal Procedure (object, objective side, subject, subjective side), and in a broad sense – the presence of normative ones (the normative basis of administrative responsibility for domestic violence is an administrative-legal norm that provides for the possibility of applying this type of responsibility), actual (the actual basis of administrative responsibility for domestic violence is a set of various signs that make up the composition of an administrative offense) and procedural (procedural basis implies the existence of a law-enforcement act, which applies administrative responsibility for domestic violence) grounds for an illegal act under Art. 1732 KUPAP. The signs of domestic abuse (according to the Criminal Code of Ukraine) are singled out in the context of criminal offenses against the life and health of person, which include the following: 1) specialty of the subject of the crime of domestic abuse and the corresponding relationship between him and the victim; 2) active behavior of the offender in relation to the victim (victim) of domestic abuse; 3) illegality of the offender's behavior; 4) intent to commit physical, psychological or economic violence by the offender; 5) systematicity of physical, psychological or economic domestic abuse committed by the offender (realized intent to commit); 6) the occurrence of such socially dangerous consequences as causing physical injuries, which led to physical or psychological suffering, health disorders, loss of working capacity, emotional dependence, deterioration of the quality of life; 7) the injured person (victim) considers the offender's actions to be illegal, committed against his will and openly declares this; 8) the special purpose of the crime of domestic abuse is to suppress the victim's will; 9) provision of criminal liability for domestic abuse in the Criminal Code of Ukraine. To order to systematically improve the current legislation on the prevention and countermeasures against domestic violence, Art. 1261 of the Criminal Code of Ukraine to be supplemented with the second part of the following content: "2. Domestic abuse, i.e. intentional systematic perpetration of physical, psychological or economic violence against a spouse or ex-spouse or another person, with the aim of suppressing the will of a person with whom the perpetrator is (was) in a family or close relationship, resulting in physical or psychological suffering, health disorders, loss of working capacity, emotional dependence or deterioration of the victim's quality of life, – shall be punished by probation supervision for a period of three to five years, or restriction of liberty for the same period, or deprivation of liberty for a period of up to three years". The international and foreign experience of legal regulation of personal protection against domestic violence offenses is analyzed. It is noted that international standards play an important role in the formation of domestic legislation in the field of prevention and countermeasures against domestic violence. Attention was drawn to the fact that compliance with international norms in the field of prevention and counteraction of domestic violence helps Ukrainian legislation to become more progressive and effective. Considering the experience of foreign countries, directions for improving the legal regulation of personal protection against domestic violence offenses in Ukraine are identified. It is noted that judicial practice in proceedings on domestic violence offenses is a special and important form of reflection of trends in the field of prevention and countermeasures against domestic violence. It was concluded that the effective application by the courts of the practice of the ECtHR and the legal positions of the Supreme Court contributes to the correctness and unity in the application of legislation on the prevention and counteraction of domestic violence, as well as the protection of the rights and interests of persons who have suffered from such violence.