Тьюторинг – педагогічна інновація у професійно-педагогічній підготовці викладача закладу вищої освіти

Abstract

У статті обгрунтовано доцільність упровадження технології тьюторингу як виду педагогічної інновації у професійно-педагогічній підготовці викладача закладу вищої освіти в умовах магістратури. З’ясовано, що однією із найголовнішим умов освітньо-наукового простору закладу вищої освіти є індивідуалізація. Окреслено сутність взаємопов’язаних психолого-педагогічних понять (індивідуальний підхід, індивідуалізація, індивідуалізоване та індивідуальне навчання). Стверджується думка, що професійно-педагогічна підготовка повинна упроваджуватися на засадах інноваційної діяльності, що передбачатиме підвищення якості освіти. Однією із таких інновацій, що упроваджується кафедрою педагогіки Українського державного університету імені Михайла Драгоманова (м. Київ) є тьюторинг. Актуалізується пріоритетна значущість упровадження тьюторингу, зокрема окреслено концепційні компоненти (тьютор, тьюторант, індивідуальні/групові тьюторіали, тьюторський супровід, умови реалізації в межах педагогічної магістратури, студентоцентрованість тьюторингу, суб’єкт-суб’єктна взаємодія "тьютор-тьюторант"). При такому підході тьюторинг спроможний повноцінно реалізувати професійну-педагогічну підготовку викладача закладу вищої освіти на засадах акмеологічного, гуманістичного, особистісно-діяльнісного, контекстно-компетентнісного підходів.

W artykule uzasadniono celowość wprowadzenia technologii tutoringu jako rodzaju innowacji pedagogicznej w kształceniu zawodowym i pedagogicznym nauczyciela szkoły wyższej w warunkach studiów magisterskich. Stwierdzono, że jednym z najważniejszych warunków przestrzeni edukacyjnej i naukowej uczelni jest indywidualizacja. Zarysowano istotę powiązanych ze sobą koncepcji psychologiczno-pedagogicznych (podejście indywidualne, indywidualizacja, zindywidualizowane i indywidualne szkolenie). Uważa się, że kształcenie zawodowe i pedagogiczne powinno być realizowane w oparciu o działalność innowacyjną, która zapewni wzrost jakości kształcenia. Jedną z takich innowacji wdrażanych przez Wydział Pedagogiki Ukraińskiego Uniwersytetu Państwowego im. Mychajła Drahomanowa (Kijów) jest tutoring. Zaktualizowano priorytetowe znaczenie wprowadzenia tutoringu, w szczególności zarysowano komponenty pojęciowe (tutor, tutor student, zajęcia indywidualne/grupowe, wsparcie tutoringu, warunki realizacji w ramach tytułu magistra pedagogiki, studentocentryczność tutoringu, interakcja przedmiot-przedmiot, nauczycieluczeń). Przy takim podejściu tutoring jest w stanie w pełni realizować przygotowanie zawodowe i pedagogiczne nauczyciela uczelni w oparciu o podejście akmeologiczne, humanistyczne, osobowo-aktywności, kontekstowo-kompetencyjne.

The article substantiates the expediency of introducing tutoring technology as a type of pedagogical innovation in the professional and pedagogical training of a teacher of a higher education institution in the conditions of master’s degree studies. It was found that one of the most important conditions of the educational and scientific sphere of a higher education institution is individualization. The essence of interrelated psychological and pedagogical concepts (individual approach, individualization, individualized and individual training) is outlined. The opinion is asserted that professional and pedagogical training should be implemented on the basis of innovative activity, which will provide for an increase in the quality of education. One of such innovations implemented by the Department of Pedagogy of Mykhailo Drahomanov Ukrainian State University (Kyiv) is tutoring. The article refers to the significance of the introduction of tutoring and outlines its conceptual components (tutor, tutor student, individual/group tutorials, tutor support, conditions of implementation within the framework of a pedagogical master’s degree, student-centeredness of tutoring, subject-subject interaction "tutor-student"). With such an approach, tutoring is able to fully implement the professional and pedagogical training of a teacher of a higher education institution on the basis of acmeological, humanistic, personal-activity, context-competence approaches.