Валоративність часовіддаленого першотвору як проблема когнітивно-дискурсивної транслятології (на матеріалі ретрансляцій трагедій В. Шекспіра)

Abstract

Статтю присвячено проблемі відтворення валоративності тексту оригіналу в тексті перекладу з позицій когнітивно-дискурсивної транслятології. Мета дослідження полягає у розкритті потенціалу валоративності одиниць оригіналу та встановленні способів його перекладацького відтворення в одиницях перекладу з позицій когнітивно-дискурсивної парадигми. Матеріалом дослідження слугувала трагедія В. Шекспіра "Macbeth" (1605) як часовіддалений першотвір та її різночасові українські ретрансляції, авторами яких є Пантелеймон Куліш (1900), Тодось Осьмачка (1930), Юрій Корецький (1940), Борис Тен (1986), Олександр Грязнов (2008). У статті обґрунтовано визначення нової термінології, а саме "когнітивно-дискурсивна транслятологія", "валоративність", "валоративний когнітивний варіант". Стаття висвітлює специфіку когнітивно-дискурсивної парадигми, що спирається на взаємодію мовних структур і когнітивних процесів і постає найбільш релевантною для розгляду валоративності тексту, оскільки вивчає її у контексті пізнавальної діяльності людини та враховує вплив мовних елементів на сприйняття та інтерпретацію тексту. У статті визначено, що ефективність вибору способів відтворення валоративності часовіддаленого першотвору визначається загальним культурним кодом авторів ретрансляцій та особливостями ідіостилю й індивідуально-авторського світобачення перекладачів. У дослідженні встановлено, що ефективними у відтворенні валоративності тексту оригіналу за допомогою валоративних когнітивних варіантів виявилися як лексико-семантичні, так і лексико-граматичні трансформації. При цьому оцінний компонент значення одиниці оригіналу у семантиці валоративних когнітивних варіантів або посилюється, або послаблюється, або замінюється на протилежний.

The article addresses an issue of reproduction of evaluation category in the translated text drawing on cognitive-discursive translation studies. The objective of the study is to reveal the potential of valorativity of the units of the original and justify the ways of translational reproduction of this potential in units of translation in terms of the cognitive-discursive paradigm. This is a case study of the tragedy "Macbeth" by W. Shakespeare (1605) as a time-remote original work and its Ukrainian retranslations, the authors of which are Panteleimon Kulish (1900), Todos Osmachka (1930), Yurii Koretskyi (1940), Borys Ten (1986), Oleksandr Hryaznov (2008). The article substantiates the definition of new terminology, namely "cognitive-discursive translation studies", "valorativity", "valorative cognitive variant". The article focuses on the nature of cognitive-discursive paradigm, which is rooted in the interaction of language structures and cognitive processes. The paradigm proves to be the most relevant for considering the valorativity of the text, as it studies it in the context of human cognitive activity and takes into account the impact of linguistic elements on the perception and interpretation of the text. The article reveals that the effectiveness of the selection of means for the reproduction of valorativity of a time-remote original work is determined by the general cultural code of the authors of retranslations and the nature of the translators' idiostyle and individual authorial worldview. The study affirms that both lexicalsemantic and lexical-grammatical transformations were effective in translating evaluative units of the original text using valorative cognitive variants. At the same time, the valorative potential of the original unit when using valorative cognitive variants is either strengthened, or weakened, or transformed as the opposite one.