Перекладацька інтерпретація часовіддаленого першотвору як фактор діахронної множинності перекладу (на матеріалі українських ретрансляцій трагедій В. Шекспіра)

Abstract

Статтю присвячено вивченню проблем перекладу першотворів, які пов’язані з їх віддаленістю у часі та просторі, що зумовлює різну перекладацьку інтерпретацію і, відповідно, передачу різного обсягу інформації у ретрансляціях. Метою статті є обґрунтування перекладацької інтерпретації часовіддаленого першотвору як фактору діахронної множинності перекладу. Об’єкт – перекладацька інтерпретація часовіддаленого першотвору, що спричиняє діахронну множинність перекладів. Предмет дослідження – аналіз чинників множинності інтерпретацій часовіддаленого першотвору у світлі інформаційної ентропії. Матеріалом дослідження слугувала трагедія В. Шекспіра "Romeo and Juliet" (1594 р.), яка є зразком англійської мови на межі XVI-XVII ст., а також її різночасові українські ретрансляції ХІХ-ХХІ ст. у виконанні П. Куліша (1901 р.), В. Мисика (1932 р.), А. Гозенпуда (1937 р.), І. Стешенко (1952 р.) та Ю. Андруховича (2016 р.), у яких перекладачі, по-різному сприймаючи вихідний текст, інтерпретують обсяг інформації, закодований автором першотвору. У статті постулюється, що перекладацька інтерпретація – це комплексна діяльність, що включає сприйняття, розуміння та відтворення певного обсягу інформації, вербалізованої мовними засобами. Відмінність у перекладацьких інтерпретаціях і різноманіття ретрансляцій пояснюється різними об’єктивними та суб’єктивними екстралінгвальними чинниками, які впливають на процес і результат повторного перекладу у випадках інформаційної ентропії. Високий ступінь інформаційної невизначеності ентропійних контекстів зумовлює різні перекладацькі інтерпретації, оскільки перекладачі у своїх ретрансляціях по-різному передають той обсяг інформації, який закодовано автором першотвору, по-різному сприймаючи вихідний текст.

The research considers the translation problems of original works related to their remoteness in time and space that cause different translators’ interpretations and, accordingly, the transmission of different scope of information in retranslations. The purpose of the article is to substantiate translation interpretation of a time-remote source text as a factor of the diachronic plurality in translation. The object of the article is the translation interpretation of a time-remote source text, which causes a diachronic plurality in translation. The subject is the analysis of the factors of the plurality in interpretations of a time-remote source text in the light of information entropy. The research material was W. Shakespeare’s tragedy "Romeo and Juliet" (1594), which serves as a sample of English at the turn of the 16th and 17th centuries, and its chronologically distant Ukrainian retranslations of the 19th – 21st centuries performed by P. Kulish (1901), V. Mysyk (1932), A. Hozenpud (1937), I. Steshenko (1952) and Yu. Andruhovich (2016), in which translators, perceiving the source text in different ways, interpret the scope of information encoded by the author of the original work. The article postulates that translation interpretation is a complex activity that includes the perception, understanding and reproduction of a certain scope of information verbalized with linguistic means. The difference in translators’ interpretations and, consequently, the variety of retranslations are accounted for different objective and subjective extralingual factors that influence the process and result of retranslations in cases of information entropy. High degree of information uncertainty of entropy contexts leads to different interpretations, since translators in their retranslations differently convey the scope of information encoded by the author of the source text, perceiving the original text in different ways.