Феномен мовної резистенції в цифрову епоху як відповідь на лінгвоцид

Abstract

Поєднання методів лінгвістики, культурології, соціології та інформаційних технологій дає змогу комплексно аналізувати явище мовної резистенції. Це відкриває нові обрії у розробці теоретичних моделей, які враховують історико-культурні аспекти й технічні можливості цифрового простору. Взаємодія між урядовими установами, освітніми інституціями та активними громадськими спільнотами сприяє створенню стабільної бази для підтримки та розвитку мовної політики. Спільні проєкти можуть мати фінансування коштом грантових програм, їх варто обговорювати на міжнародних конференціях і форуми для обміну досвідом і розробки нових стандартів цифрової комунікації. Цифрова епоха несе одночасно загрози та можливості, а практики мовного опору стають невіддільним складником культурної самоідентичності, де традиції зустрічаються із сучасністю. Технологічні інструменти дозволяють перетворити загрозу лінгвоциду на стимул для відродження та креативного переосмислення мовної спадщини. В умовах лінгвоциду змінюється роль мови від пасивного засобу комунікації до потужного інструменту культурного опору.