Культурна деколонізація бібліотечної справи в Україні

Abstract

Мета статті – проаналізувати теоретичні підходи до розуміння процесу культурної деколонізації через призму трансформації бібліотечної справи в Україні. Методологія дослідження включає загальнонаукові принципи систематизації та узагальнення досліджуваної проблеми, які дали змогу визначити та науково обґрунтувати наявні теорії, концептуальні підходи до розуміння таких понять, як: бібліотечна справа, деколонізація, культурна деколонізація. Застосування аксіологічного підходу дало можливість виявити в розглянутих теоріях міждисциплінарний характер, окреслити персоналізовані наукові позиції. Використання аналітичного методу сприяло виявленню міждисциплінарних практик культурної деколонізації, що є практично значущими для використання в процесах трансформації бібліотечної послуги відповідно до викликів української реальності. Наукова новизна полягає в здійсненні культурологічного осмислення процесу культурної деколонізації як важливого індикатора в процесах українізації бібліотечної справи. Висновки. Процес деколонізації має передбачати не тільки топонімічний зміст, а й культурний. Культурна деколонізація повинна стати одним з пріоритетних напрямів бібліотечної справи. Ціннісно виважена політика культурної деколонізації та ефективно сформований історико-культурний топонімічний ландшафт дозволить якісно вплинути на суспільну свідомість українців і вийти з радянської колонізації. Феномен деколонізації, культурної зокрема, через призму трансформації бібліотечної справи є темою сьогодення, її активного міждисциплінарного теоретико-практичного осмислення. Наведені авторські дослідження з проблематики практик і змісту процесів деколонізації публічного українського простору дали змогу констатувати про пріоритетність формування єдиного розуміння важливості деколонізації в Україні, основою якої має стати громадянська освіченість у питаннях необхідності й результативності таких процесів. Пріоритетність культурної деколонізації в діяльності закладів культури, бібліотечної системи зокрема, можна розглядати як стратегічно важливий процес у відродженні та збереженні унікальної української спадщини та позбутті імперської. Глибинні зміни деколонізації свідомості потребують дієвого практичного інструментарію як від різних зацікавлених інституцій, так і персональної пріоритетності людини-громадянина. А тому культурні практики, досвід працівників сфери культури можуть бути результативними та безцінними в процесах загальноукраїнської деколонізації.