Еволюція звукозапису в українській культурі: збереження загально-національної творчої спадщини для поколінь ХХІ століття

Abstract

Мета роботи зорієнтована на дослідженні, узагальненні та уніфікації історичних процесів українського аудіозапису, що охоплює кінець ХІХ–ХХ та перші два десятиліття ХХІ століття Основний концепт експерименту прослідковується у виявленні прерогативних тотожностей та відмінностей ціннісних культурних домінант серед майстрів вітчизняного «професійного» та «аматорського» музичного мистецтва, як обґрунтування щодо висвітлення історіографічного процесу у формуванні вітчизняної дискографії. Згідно поданого аналізу, на характер змін аудіокультури від 1900 по 1941 рр. вплинули подальші наукові й творчо-практичні концепти, здійснені за часи радянського тоталітаризму, та відобразилися у позиціях музикознавства кінця ХХ – початку ХХІ століть. Ключовий фактор вивчення аудіовізуального мистецтва полягає у традиціях збереження творчої аудіоспадщини України для майбутніх поколінь нації – молодих учених і сучасників галузі музичного та аудіовізуального мистецтв. Ці моделі імплементовані в основний концепт розвою проблематики для подальших теоретико-емпіричних дій, секуляризованих методів та мистецьких принципів вітчизняної культури з метою взаємодії із західно-європейською музикою в контексті змін до теперішніх суспільно-політичних подій.