Роль абревіатур у юридичному дискурсі: мовні та функціональні аспекти

Abstract

У статті розглядається роль абревіатур у юридичному дискурсі з урахуванням їхніх лінгвістичних, структурних та функціональних особливостей. Проаналізовано основні типи абревіатур, що використовуються в юридичних текстах — ініціальні скорочення, акроніми та усічені форми, — а також їхній внесок у точність, лаконічність і стандартизацію юридичного мовлення. Особливу увагу приділено труднощам тлумачення та перекладу юридичних абревіатур, зокрема тих, що відрізняються залежно від правових систем і юрисдикцій. Визначено основні стратегії забезпечення точності й еквівалентності перекладу, наголошено на важливості контекстуального аналізу та термінологічної узгодженості. Абревіатури розглядаються не лише як мовні одиниці, а й як інструменти оптимізації професійної комунікації у правовій сфері.