Пісня Богдана і Левка Лепких «Чуєш, брате мій» як художньо-семантичний та історико-культурний символ української еміграції

Abstract

Стаття присвячена комплексному музикознавчому та історико-культурному осмисленню пісні Богдана і Левка Лепких «Чуєш, брате мій» як одного з ключових художньо-семантичних символів української еміграції. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення класичних зразків української пісенної культури в контексті сучасної війни та нової хвилі вимушеної міграції українців, що актуалізує питання історичної спадкоємності еміграційного досвіду ХХ–ХХІ століть. Особлива увага приділяється здатності музичного твору зберігати й транслювати колективну історичну пам’ять, виконуючи функцію культурного коду національної ідентичності. Проблематика статті полягає у виявленні художньо-семантичних механізмів, завдяки яким пісня, що постала в середовищі стрілецької поезії початку ХХ століття, набула значення універсального історико-культурного символу еміграції та виявила здатність до повторної актуалізації в сучасних умовах війни. Недостатньо дослідженим залишається саме музикознавчий аспект цього феномену, зокрема взаємодія поетичного тексту, мелодичної структури та хорової інтерпретації у формуванні символічного змісту твору. Завданням статті є виявлення художньо-семантичного та історико-культурного потенціалу пісні «Чуєш, брате мій» шляхом поєднання музикознавчого аналізу з культурологічним і історичним підходами, а також осмислення ролі цього твору в процесі консолідації українців у періоди масової еміграції. У дослідженні застосовано методи інтонаційно-структурного аналізу, семантичного прочитання музичного тексту, історико-культурного зіставлення та інтерпретації хорової фактури. У результаті дослідження доведено, що символіка пісні органічно закладена в її музичній мові: куплетна форма з варіантним розвитком, мінорна ладо-інтонаційна основа, реквіємна семантика та звукозображальні елементи формують образ втрати й тиги за рідним краєм. Аналіз хорової обробки Кирила Стеценка засвідчив, що засобами поліфонізації, діалогічності фактури та просторового трактування звуку композитор значно розширює семантичне значення твору. Зроблено висновок, що пісня «Чуєш, брате мій» постає як стійкий історикокультурний символ української еміграції, який зберігає актуальність у сучасному воєнному контексті та виконує важливу соціально-культурну функцію об’єднання українців у світі.