Естетика нового урбанізму як фактор стійкого розвитку міського середовища

Abstract

У тезах розглянуто естетику Нового урбанізму як не декоративний додаток до міського проєктування, а як один із чинників формування стійкого міського середовища. Показано, що композиційна цілісність, людський масштаб, змішане використання, візуальна впізнаваність і повага до локального контексту підсилюють соціальну інтеграцію, людиноцентричність, довговічність забудови та просторову ідентичність. Особливу увагу приділено внеску Леона Кріє, ролі Philippe Pemezec у трансформації Le Plessis-Robinson, а також кейсам Cayalá і Brandevoort. Окремо висвітлено освітній вимір популяризації естетично орієнтованого урбанізму.