Паралелі між українським та азербайджанським романтизмом

Abstract

Зачинателем українського романтизму вважають Левка Боровиковського, відомого автора балад (загалом він написав 24 твори в цьому жанрі, прикладом, «Маруся», «Журба», «Козак», «Чарівниця») та перекладів світової літератури (Горація, Адама Міцкевича, Олександра Пушкіна тощо). Оригінальна творчість Левка Боровиковського тісно пов’язана з ідейно-естетичним світом народної поезії, змальовуванням образу відчуженої романтичної особистості, самотнього байронічного героя. Письменник наголошував на винятковій цінності рідної мови, увів у романтичну поезію мотиви і художні засоби народної пісні, виступав і збирачем фольклорних матеріалів (пісні, прислів’я, приказки), працював над словником української мови. Яскравий представник азербайджанського романтизму Мухаммед Хаді, що здійснив своєрідну революцію відносно попередньої літератури, підносив романтичну особистість, волів бачити Батьківщину незалежною, оспівував вільну особистість і культурне відродження, співчував національно-визвольній боротьбі народів світу. Творчість Гусейна Джавіда відбивала загальні характерні риси романтизму і пропонувала шляхи вирішення соціальних і філософських проблем епохи, розвиток етичної програми. Як український, так й азербайджанський романтизм багатьма аспектами генетично пов’язані з традиціями європейського та – ширше – світового романтизму. Проте логічно, що існують і національні відмінностей у втіленні художнього напряму, що зумовлені соціокультурними розбіжностями, ментальними особливостями й усталеними літературними традиціями.