Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/32976
Назва: Особливості використання етикетних формул у композиційній рамці ділового листа початку XVIII ст. (на матеріалі "Книги, глаголемой листовня")
Інші назви: Features of the use of etiquette formulas in the compositional framework of a business letter of the beginning of the 18th century (based on the material of «A book the called a collection of letters» 1712)
Автори: Дзира, Іван Ярославович
Ключові слова: адресат
адресант
діловий лист
етикетна формула
звертання
мовленнєвий етикет
"листовня"
Дата публікації: 2025
Бібліографічний опис: Дзира І. Я. Особливості використання етикетних формул у композиційній рамці ділового листа початку XVIII ст. (на матеріалі "Книги, глаголемой листовня") / І. Я. Дзира // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика, 2025.- Т. 36 (75), № 5. - С. 7-12.
Source: Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика
Короткий огляд (реферат): У статті вперше зроблено спробу дослідити етикетні формули композиційної рамки ділового листа, що зафіксовані в тексті першого практичного порадника з українського справочинства ХVІІІ ст. – «Книзі, глаголемой листовня» 1712 р. Упорядники збірки радили вживати розчленовані вокативні конструкції, тобто комплекс поєднаних сурядним зв’язком розгорнутих, елементарних або непоширених звертань до адресата. Зазначення імені, по батькові та прізвища одержувача в зачині є факультативним. Вокативну конструкцію виносять на окремий рядок (рядки) перед основним текстом. Її починають з відступу, а після неї ставлять знак оклику. Через необов’язковість використання звертань у основній частині листа полівокативна фігура з повторною номінацією адресата трапляється рідко. У подорожніх листах замість прямого звертання за традицією використовується опосередкований вокатив – складений із суворим дотриманням субординації розлогий перелік адресатів. Залежно від семантико-функціональних особливостей виокремлений масив заключних етикетних формул поділено на три групи. Найпоширенішими в діловому листуванні були гонорифічні формули, що виражали запевнення в повазі, дружбі, відданості й покірності з боку адресанта. Натомість побажальні формули, а також поєднання гонорифічного й побажального типів на сторінках збірки спостерігаємо досить рідко. Характерною рисою ділового епістолярію є побутування багатокомпонентних лінгвоетикетних моделей, що ефективно забезпечували компліментарність епістолярного тексту, надавали йому неповторного емоційного забарвлення й особливої експресивності. Розглянуті матеріали підтверджують існування успадкованої з попередньої доби статусної асиметрії між адресатом і адресантом, що виявлялася у вираженому етикетними формулами підкресленому звеличенні першого й самоприниженні останнього. В її основі лежала не лише станова чи майнова нерівність, а й прагнення автора підтримувати комунікацію й досягнути поставленої мети.
DOI: 10.32782/2710-4656/2025.5.1/02
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/32976
Faculty: Факультет культури і креативних індустрій
Department: Кафедра філології та перекладу (ФП)
ISSN: 2710-4656
2710-4664
Розташовується у зібраннях:Наукові публікації (статті)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Дзира_Особливості_використання_етикетних_формул.pdf378,27 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.